Прес-центр Про філію Послуги і тарифи Довідка Ресурси Оплата
Новини поштою

Історія розвитку

Історія розвитку електрозв’язку в м.Одесі та Одеській області

Зв’язок – галузь, яка призначена забезпечити задоволення особистих та громадських потреб в обміні усякими видами інформації за допомогою засобів поштового, телеграфного, телефонного зв’язку, радіомовлення та телебачення.

На початок 1880-их років Одеса стала крупним торговим, торгово-промисловим та культурним центром Південної Росії з 200 тисячним населенням. Тому з боку місцевої влади та торгово-промислових кіл виникає інтерес до побудови міської телефонної мережі загального користування.

Право на будівництво та експлуатацію міської телефонної мережі  м. Одеси терміном на 20 років (1881—1901р.р.) з дозволу царського уряду одержало міжнародне суспільство телефонів «Белля» (по імені винахідника телефона), одночасно з будівництвом телефонного зв’язку в Петербурзі, Москві та Ризі.

Будівництво телефонної мережі почалося наприкінці 1881 р. і в середині 1882 р. в основному було закінчено.

1 липня 1882 року відбулося відкриття Одеської міської телефонної станції в будинку Скулича по вул. Грицька, 35. 

В день відкриття станції було включено лише 18 абонентів, але через місяць, кількість абонентських ліній зросла до 66, а в березні 1883 р. їх налічувалося 232.

Новий вид електричного зв’язку набув визнання не дивлячись на велику абонентську платню (250 грн. на рік), яка на той час була самою великою в Європі.

Для телефонізації окраїн міста, поряд з центральною станцією, були збудовані невеликі телефонні підстанції на 25 – 30 №№ в районах міста: на Пересипі, Тираспольській заставі, Карантині.

На початку 1900 р. на Одеській МТМ налічувалось 1250 абонентських ліній.

Якість телефонного зв’язку залишала бажати кращого. Телефонний зв’язок часто переривався, головним чином, через лінійні пошкодження.

Після ожеледиці 1897 та 1900 р. р. була повністю зруйнована повітряна телефонна мережа, знищено понад 300 стовпів та зірвана вводна башта станції.

Виникла необхідність зробити реконструкцію станційних та лінійних споруд. Управління поштово – телеграфного зв’язку Одеси заперечувало проти використання стовпових ліній і вимагало будівництво кабельної мережі.

Першим директором Одеської міської телефонної мережі був інженер Наркевич Ф.Я., а першим начальником комутаторного залу – Яновська Н.Я., яка працювала на цій посаді з 1.07.1882 р. до 1927 р..

У зв’язку із закінченням строку концесії в Петербурзі, в Головному управлінні пошти та телеграфів 17 листопада 1900 року відбулися торги на подальший розвиток Міського телефонного зв’язку в м. Одесі.

Право на реконструкцію та експлуатацію Одеської МТМ терміном на 18 років одержав датський консул в м.Одесі Рафалович Г.Ф..

Протягом 1902 – 1904 р. р. проводились великі роботи по будівництву кабельної мережі, монтажу нового, сучасного на той час станційного обладнання. Було прокладено 5000 пар кабелю, в 1908 році додано ще 3000 пар, а в 1912 р. прокладено ще 4000 пар.

Центральна міська телефонна станція була відкрита в 1904 році по вул. Поліцейській, 34, де вона проіснувала до 1941 року, протягом 37 років.

Існуюча ємність станції вже на початку 1928 року не задовольняла потребам міста в телефонному зв’язку.

В 1930 році на вул. Катерининській, 37 було побудовано 3-х поверховий будинок для автоматичної телефонної станції ємністю 20 000 №№. Але у зв’язку з затримкою поставки обладнання АТС побудоване приміщення використовувалось для організованого технікуму зв’язку.

Перші вуличні рупори та перші радіоточки були встановлені в м. Одесі у залі Міської Ради на площі Комуни 16.02.1925 року. Це повідомлення було самою великою сенсацією одеського журналу «Шквал», у якому повідомлялося, що у залі міськради буде влаштована лекція та радіоконцерт.

Ця історична подія міста стала початком народження проводового мовлення у м. Одесі. Одеса була серед перших міст, де слідом за Москвою, почалося мовлення по проводах.

Після перших рупорів були встановлені радіоточки на квартирах абонентів, які мали телефони, а з 1929 року за допомогою спеціальних мереж, почали трансляцію радіопередач до радіоточок. У 1929 році при телефонній станції була збудована перша радіостанція.

Так у роки будівництва молодої радянської держави створювалася система проводового мовлення. Керівництвом держави була поставлена задача «создания газеты без бумаги и расстояния». При технічно складному утворені ефірного радіомовлення широке розповсюдження одержало проводове мовлення.

Трудівниками, зв’язківцями, інженерно-технічними працівниками почалась робота по радіофікації міста і у 1941 році в місті Одесі працювало 25 тис. радіоточок.

Початок Великої Вітчизняної Війни перешкодив виконанню планів молодої держави. Усі сили та кошти були мобілізовані на оборону країни, захист її народу.

Збудована мережа проводового мовлення до початку ВВВ та під час війни зіграла велику роль, особливо у період оборони міста. Система проводового мовлення рятувала від смерті сотні тисяч жителів міста. Завдяки чіткій та якісній роботі засобів проводового мовлення своєчасно передавалися сигнали та команди Протиповітряної оборони про повітряні нальоти авіації ворога, передачі «Совінформбюро» мобілізували одеситів, захисників міста на подвиги по обороні та захисту.

Робітниками зв’язку у складній обстановці артобстрілів та бомбардування була забезпечена якісна робота усіх технічних засобів.«Слушай, любимая Родина! Слушай, родная Москва! Говорят защитники Одессы» так починались передачі з обложної Одеси.

Вагомий внесок в перемогу над ворогом внесли такі працівники радіотрансляційної мережі як: Случановський Володимир Дмитрович. Необхідно відмітити, що міський радіовузол, по анкеті Случановського, функціонував у період окупації міста з жовтня 1941 по 10.04.1944 року, де він робив радіотехніком.

Другий представник того покоління – Рогозінський Володимир Петрович 1908 року народження. Колектив під головуванням Рогозинського провів велику роботу по відновленню лінійного господарства радіовузла після ВВВ. Рогозинський В.П. -– ініціатор переводу фасадної проводки на систему внутрішнього електроживлення, чим значно покрашена експлуатація радіотрансляційних мереж, значно зменшилася кількість пошкоджень.

Після звільнення міста від німецьких загарбників з квітня 1944 року була заснована Одеська філія радіотрансляційних мереж, якій була поставлена задача відновити радіотрансляційні мережі, зруйновані війною, у масштабі області, і до 1945 року кількість радіоточок була відновлена до довоєнної, а до 1965 р. функціонувало 100 тисяч радіоточок.

Необхідно відмітити, що починаючи з 10.04.1944 року директором Одеської філії радіотрансляційної мережі було призначено Серебріна Леона Олександровича, 1918 року народження. Він керував радіовузлом до 1981 року – до виходу на пенсію. В часи Великої Вітчизняної війни міська телефонна станція була важливим об’єктом зв’язку в системі оборони міста.

В тяжкій обстановці війни працівники міської телефонної мережі проявили справжній патріотизм.

Протягом всього часу оборони міста МТМ чітко та безперебійно забезпечувала зв’язком партійні та радянські органи, промислові підприємства, військові частини у будь-який час доби.

Під час оборони міста були обладнані запасні, телефонні підстанції у підвалі будинку Центральної телефонної станції по вул. Р. Люксембург, 34 і в будинку технікуму зв’язку вул. Катерининська, 37. 

Створені телефонні станції допомогли забезпечити безперебійність та чіткість телефонного зв’язку. Тяжка картина спустошення стала перед зв’язківцями, коли вони разом з воїнами Радянської Армії увійшли в місто.Румунсько – фашистські загарбники підірвали телефонну станцію, повністю зруйнували телеграфно – телефонні лінії, вивезли обладнання, майно, магістральні колодязі були заміновані та підірвані.

Підготовка до відновлення засобів зв’язку Одеської області почалося ще до її визволення. Було проведено ряд підготовчих заходів, сприятливих відродженню зв’язку.

Відбудовою засобів зв’язку в Одеській області керував з квітня 1944 р. по січень 1945 р. начальник обласного управління зв’язку Марков Олег Костянтинович.

З 10 квітня 1944 року після визволення  м. Одеси, почалася відбудова міського телефонного зв’язку, в зв’язку з тим, що телефонна мережа була цілком зруйнована фашистами, на третій день після визволення міста, завдяки зусиллям зв’язківців – телефоністів, було змонтовано телефонний комутатор ЦБ х 2 на 100 номерів в будинку № 3 по вул. Садова і надані перші телефонні зв’язки партійному, радянському та військовому керівництву.

В травні 1944 року була змонтована телефонна станція ЦБ на 300 номерів в будинку № 38 по вул. Жуковського – проспекту Миру.

До кінця 1944 року за цією ж адресою змонтована та введена в дію Центральна телефонна станція ЦБ на 1200 номерів (дарунок Московської Малютинської телефонної станції).

У січні 1945 роботи по відновленню засобів зв’язку, їх реконструкції, розширенню очолює начальник Обласного управління зв’язку Гуркін Микола Олексійович (1912 р. народження).

З перших днів, після визволення  м. Одеси, Міською Радою були виділені приміщення для Центрального телеграфу та МТС. В приміщенні переобладнаному під Центральний телеграф були встановлені:

- в кросі – головний лінійно – батарейний комутатор на 120 проводів

- в 3-х апаратних Бодо, Морзе та СТ-35 – лінійно-батарейні комутатори на 30 проводів кожний.

В апаратній Бодо встановлено 3 комплекти Бодо – Дуплекс та 1 комплект Бодо – Симплекс.

В апаратній Морзе – 16 апаратів Морзе

В апаратній СТ-35 – 6 апаратів СТ-35.

Одеса мала телеграфний зв’язок по апарату Бодо-дуплекс з Москвою, Києвом, Дніпропетровськом та Херсоном, по апарату Морзе – Б. Дністровськом.

Крім цього був внутрішньообласний зв’язок з 14 райцентрами області, а через 2 переприйомні пункти був вихід на останні 16 райцентрів. Таким чином, внутрішньообласний зв’язок по телеграфу був забезпечений з усіма райцентрами.

Нелегка доля випала Лістровій Ані Миколаївні (1902 р. народження).З 1935 року по 1941 рік працює начальником Одеського Центрального телеграфу.В період Великої Вітчизняної війни – директор Центрального телеграфа  м. Алма – Ата в Казахстані.В лютому 1944 р. повертається в Одесу і працює директором Одеського Центрального телеграфу, а з 1955 р. після об’єднання МТС та ЦТ – начальником об’єднаної телефонно-телеграфної контори  м. Одеси до 1961 р..Під її керівництвом йде відбудова телеграфу.Самовіддано,інодігероїчно,працюютьпрацівники телеграфу Данілов Г.Я., Авдєєва О.М., Хасіна Р.Й та інші.

Після проведення капітального ремонту в приміщенні, виділеному для Одеської міжміської телефонної станції, там було змонтовано обладнання ОМТС.

В комутаторному залі встановлено нічний комутатор на 30 міжміських ліній, 30 прямих абонентів, 1 шнурований комутатор на 30 міжміських ліній, 2 комутатора на 30 прямих абонентів та інш..

В результаті енергійних заходів прийнятих по відновленню радіофікації в м. Одесі вже на 1 липня 1945 р. було відновлено роботу 4 радіовузлів, загальною ємністю 1760 ват., 113 км ліній та 6870 радіоточок.

Виконання робіт по відбудові внутрішньообласних зв’язків проводилось з одночасною їх реконструкцією за рахунок трофейних мідних ланцюгів та трофейного мідного 3 мм дроту. В 24 районах області телефонізовано 235 сільських рад, 32 МТС.

У травні 1953 р. Одеське обласне управління зв’язку очолив Єпіфанов Іван Павлович (12.08.1909 р. народження). Людина дуже вимоглива до себе і до підлеглих, чесна і справедлива.

З червня 1956 року посаду головного інженера управління зв’язку обіймає Мирошников Олександр Михайлович (1914 р. народження), який вніс вагомий внесок в технічне переозброєння засобів зв’язку, розширення послуг та надання їх з кращою якістю.

На 1 січня 1953 року міжміським телефонним зв’язком забезпечені всі 33 райони області, з них:

- 11 районів працюють від 3 до 6 годин в денний час

- 15 районів працюють від 6 до 12 годин в денний час

- 7 районів працюють більш 12 годин,

в т. ч. 6 районів – цілодобово.

Прямий телеграфний зв’язок з облцентром має 21 районна контора зв’язку і 12 через переприйом. По апарату Морзе працює – 31 район, по старстопному апарату – 2 

В цей час ведеться будівництво таких важливих споруд, як Одеська міжміська телефонна станція та відбудова зруйнованого під час Великої Вітчизняної війни Одеського поштамту. В 1961році відбудова будинку поштамту закінчена і головпоштамт переїхав з Гоголя,12 на вул. Садова, 10. 

В цьому ж будинку розташоване Обласне виробничо-технічне управління зв’язку. З 1962року Одеська міжміська телефонна станція працює за новою адресою: вул.Нежинська,44.

В 1963 році по вул.Садова,10 було змонтовано обладнання і переведено роботу Одеського Центрального телеграфу з вул. Садова, 3. 

Слід відзначити великий особистий внесок в подальший розвиток засобів зв’язку таких працівників як: 

Топузов Костянтин Миколайович 25.05.1925 р. народження. Дроздовський Михайло Костянтинович 8.01.1935 р. народження. Калошин Валентин Полікарпович 1929 р. народження.

У 1966 р. філією радіотрансляційнихмереж було реорганізовано в Одеській міський радіотрансляційний вузол. Темпи розвитку радіотрансляційної мережі зростали з кожним роком. З 1965 по 1970 р. р. у місті працювало 200 тис. рт, 1975 р. – 270 тис.. Була організована подача звукового сигналу мелодії Одеських курантів з боєм годинника на вуличні гучномовці до Одеської міськради (Думська площа) та до Меморіалу Невідомого матросу – подана мелодія Траурного реквієму.

Великим іспитом для колективу була ожеледь 1975 року, яка зруйнувала всю радіомережу міста – 70 % ліній радіофікації. Небувалий ураган та ожеледь знищили електроживлення опорних підсилювальних станцій, частково зруйновані станційні будови. У відновленні мереж проводового мовлення в місті Одесі допомагала вся України та Росія – бригади 20 областей робили весь світовий день, вже на 1 січня 1976 року більшість радіоточок почали роботу. На 1 січня 1972 року відбулося зменшення кількості районних вузлів електрозв’язку (РВЕЗ) з 33 до 26. Всі 26 РВЕЗ здійснюють прямий телефонний зв’язок з обласним центром по системі прямих з’єднань.

В середньому на районний центр припадає 3 канали.

На обласному телеграфі налічується 19 магістральних зв’язків, з них працюють:

- по системі ПЗ – 11 

- по системі АТОЛ – 38 

Всього 790 каналів вч. телеграфування. Станція прямих з’єднань ємністю 330/220.

В Одеській області працюють 28 міжміських телефонних станцій, з них Одеська МТС має 110 комутаторів типу МРУ на 440 каналів.

На МТС змонтоване обладнання 2-хчастотної та одночастотної полуавтоматики на 207 вхідних та 207 вихідних каналів.

Обласна МТС здійснює цілодобовий міжміський телефонний зв’язок з усіма райцентрами області. В основному по 7 каналів на райцентр.

По кабельних лініях мають міжміський телефонний зв’язок – 8 районів, по радіорелейних – 5 районів, по повітряним лініям – 13 районів, в т. ч. по кабельних та радіорелейних лініях міжміський телефонний зв’язок одержують 50 % райцентрів області.

В січні 1972 р. Одеське обласне управління зв’язку очолив Устінов Іван Васильович (1.02.1925 р. народження). Людина серйозна, технічно грамотна, дуже відповідальна і вимоглива.

Прекрасні керівники та фахівці працювали в районних центрах області; це Легкий І.Г. (м.Ізмаїл), Поглубко П.В. (Сарата), Граждан С.А. (м.Б. Дністровський), Канцур В.Ф. (Жовтень ТТС), Ляхов І.К. (Балта ).

Протягом 1971 – 1981 р. р. відбувається значний розвиток засобів зв’язку, будівництво районних вузлів зв’язку, кабельних ліній, розширення АТС та будівництво нових автоматичних телефонних станцій, як в містах, так і в сільській місцевості.

В м. Одесі будівництво АТС відбувалось переважно у нових житлових районах (Південно – Західному, Аркадії, Лузанівці, Котовському). Були введені в експлуатацію АТС-24, АТС-55, АТС-65, АТС-57, АТС-64, АТС-61, АТС-63, АТС-47).

В 1976 році введено в експлуатацію цех «Газета – 2» для прийому центральних газет по каналах зв’язку, що дозволило значно скоротити термін їх доставки.

Історія розвитку міської телефонної мережі  м.Одеси, забезпечення її нормальної життєдіяльності пов’язана з такими особистостями, як Соловйов О.І., котрий протягом 15 років (1950—1966р.р.) працював начальником Одеської міської телефонної мережі. Потім її очолювали Шевченко Г.С., Бурназак І.К., Горянський В.Т.

На протязі багатьох років технічну політику на міській телефонній мережі проводили головні інженери Бандюк В.О., а потім Балик К.Ф., інженерно-технічні працівники Булас Н.О., Лушкіна А.П., Писарук М.І., Балінська В.Р. Згідно перспективних планів розвитку засобів зв’язку, задоволення потреб населення та народного господарства в послугах зв’язку, а також вимог часу продовжується технічне переозброєння засобів електрозв’язку та їх розширення і удосконалення.

З серпня 1982 року по 25 грудня 2000 р. Одеське обласне виробничо-технічне управління зв’язку очолював Капацин Альфред Васильович (21 серпня 1944 р. народження).

Під керівництвом Капацина А.В. розвиток засобів зв’язку в Одеському регіоні переходить на новий, більш стрімкий виток.

Існуюча телеграфна мережа не задовольняла сучасним вимогам, ємність станції АПС-К була повністю використана, стримувався подальший розвиток телеграфних послуг, тому було прийняте рішення про будівництво нової телеграфної станції АТ-ПС-ПД на 792 канали, пуск якої було здійснено наприкінці 1982 р.

Нова станція забезпечила населення та народне господарство якісно новим телеграфним зв’язком, дозволила поновити мережу абонентського телеграфування та надати новий вид послуг – передачу даних. Монтована ємність станції 472/208 в т. ч. АТ та ПО – 432/192; телекс – 40/16.

Продовжується будівництво нових АТС, розширюються існуючі, телефонізацією житла охоплені як старі райони міста, так і знов побудовані. На Молдаванці введена в експлуатацію АТС-32 на 10 тис. №№.

Велика увага приділяється будівництву міжстанційних з’єднувальних ліній в м. Одесі, кабельних магістральних ліній та телефонних станцій в області. Міжміьска телефонна станція  м. Одеси була розташована по вул. Нежинська, 44, а обласний телеграф – на Садовій, 10. 

Станційне обладнання телефонного і телеграфного зв’язку в м. Одесі було повністю завантажене, до того ж воно було морально – застарілим і не відповідало сучасному рівню розвитку телекомунікацій. Тому розпочалося будівництво нової міжміської телефонно – телеграфної станції по вул. Балківська, 100.Змонтовано обладнання АМТС «Кварц» і телеграфна станція – «Никола – Тесла».В 1989 році новий будинок зв’язку розпочав свою роботу.

З 1991 року широкого розмаху набуло будівництво, яке значно поширюється в районах області та в сільській місцевості: Болграді, Балті, Котовському, Роздільній, В. Михайлівці, Рені, Арцизі, Кодимі, Біляївці, Іллічівську, Фрунзівці, Ананьїві, Тарутино, Татрбунарах, Б. Дністровському, Сараті, Комінтерновому.

Складається враження, що вся мережа зв’язку області це будівничий майданчик.Будуються лінійні споруди, комутаційне обладнання, системи передачі, а також будівлі районних вузлів зв’язку. Останнє дозволяє значно покращати умови праці зв’язківців.

З 1991 року розпочинається будівництво житла для зв’язківців міста та області.

В 1997 році здано в експлуатацію житловий будинок на 126 квартир на житловому масиві Котовського. Квартири одержали електрозв’язківці м. Одеси.Одним із головних завдань, яке вирішують зв’язківці Одещини в 90-х роках – це розвиток та модернізація місцевих телефонних мереж, їх цифровізація та впровадження волоконно-оптичних ліній.Всі перетворення в галузі електрозв’язку стали можливими завдяки плідній співпраці керівників та фахівців Одеської філії.

За вагомий особистий внесок в економічний і соціально – культурний розвиток області, високий професіоналізм указом Президента України в 1997 році Капацину А.В. присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сфери послуг України».

За чотири роки (1995 – 1998 р. р.) введено в дію АТС загальною ємністю 53,1 тис. №№, в т. ч. в м. Одесі – 37,7 тис. №№. Введені в дію міські цифрові АТС типу EWSD ємністю 44,22 тис. №№ в м. Одесі та м. Южний, а також АТС типу «Квант – Е» в райцентрах області повністю конкурентоспроможні на ринку продажу послуг електрозв’язку.Йде процес модернізації аналогової мережі, що дає можливість для розширення ємності, збільшення нових послуг вищої якості.

Значно збільшився відсоток цифрових каналів на дільниці сільські АТС – АТС райцентрів за рахунок вводу до експлуатації 720 каналів цифрових систем передачі.

Напередодні 2000 року ОдеськафіліяУДПЕЗ«Укртелеком» досяглазначнихуспіхів в науково – технічній діяльності. Ці досягнення значною мірою сприяють стрімкому задоволенню попиту на сучасні інформаційні технології, котрі зумовлені технічним прогресом, поєднаним з впровадженням нових економічних відносин та потребам виробництва. Стратегічним напрямком ХХІ століття являється створення Глобального Інформаційного суспільства, складовою частиною якого буде інформаційний простір України. В якості транспортної системи національної інформаційної інфраструктури використовуватиметься система зв’язку, яка розвивається згідно декларованим засадам, викладеним в концептуальних документах «Комплексна програма створення єдиної національної системи зв’язку України» та «Основних положень створення та розвитку єдиної національної системи зв’язку України».

Значною подією для Одещини став пуск 2 вересня1999 р. волоконно-цифрової мережі з введенням 7-мм значної нумерації та додаткових послуг зв’язку присвячений 205 річниці заснування  м. Одеси. Таким чином, для входження України у світовий інформаційний простір, в м. Одесі вирішено ряд складних широкомасштабних задач, що зумовило необхідність перебудови технологій зв’язку для забезпечення високої потужності й швидкості обробки та передавання інформації, зниження вартості послуг зв’язку й задоволення вимог користувачів. Це дарунок місту працівників галузі зв’язку, який має важливе значення для регіону та країни в цілому.

Зв’язківці Одещини одними з перших в Україні в 1999 році завершили програму обладнання сільських телефонних станцій апаратурою автоматичного визначення номеру (АВН), що дало можливість 100 % сільським абонентам користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв’язком.

На сільській телефоній мережі, в цьому ж 1999 році, зв’язківці Одещини першими в Україні завершили виконання цільової програми по переводу повітряних з’єднувальних ліній до сільських станцій на кабельні.Проведена робота дозволила забезпечити всі сільські телефонні станції достатньою кількістю з’єднувальних ліній до АТС райцентрів, підвищити надійність зв’язку на цих ділянках під час несприятливих погодних умов, проведення сільськогосподарських та політичних заходів.

З 1 липня 1998 року розпочався процес реструктуризації галузі зв’язку, в результаті якого замість 26 районних вузлів електрозв’язку утворено 7 центрів електрозв’язку (№ 1 – м. Б. Дністровський, № 2 смт Іванівка, № 3 м. Ізмаїл, № 4 м. Іллічівськ, № 5 м. Котовськ, № 6 смт Любашівка, № 7 смт Сарата), а на базі міських підприємств – 7 центрів технічної експлуатації: ЦТЕ МТТЗ, ЦТЕ МТЗ, ЦТЕ СЗЛ, ЦТЕ РФ, ЦО СПП, ЦІТ ТЗ, ЦР ЗЗ. 

З 19 грудня 2000 р. Одеську філію ПАТ «Укртелеком» очолює Коротич Сергій Андрійович (21.08.1969 р. народження). Зв’язківці Одещини працювали над ліквідацією наслідків стихійного лиха, яке сталося на території Одеської області 26 – 27 листопада 2000 р., в результаті якого:

- 645 населених пунктів залишилися без електрозв’язку

- 237 сільських Ради

- 267 сільських АТС знеструмлено

- 73 радіотрансляційних вузлів знеструмлено

- 35958 телефонів пошкоджено

- 4820.9 км ліній проводового мовлення

- 4757.6 км кабельних ліній зв’язку

- 1658.4 км повітряних ліній зв’язку

- 13769 опор

- 88210 радіоточок не працювало у 606 населених пунктах.

На роботах, по відновленню зв’язку в постраждалих районах, працювало 43 бригади у складі 231 чоловік, 30 одиниць спецтехніки та 25 одиниць техніки для перевезення людей.

Відновлювати зв’язок допомагали працівники всієї філії, а особливо велику допомогу надали працівники південних центрів електрозв’язку (Ізмаїл, Сарата) та центру технічної експлуатації місцевого телефонного зв’язку.

Відновлено мережу кабельних та повітряних ліній зв’язку, прокладено кабелю:

- ТПП – 793.94 км 

- КСПП – 351.61 км 

- ПРППМ – 2386.60 км 

Наслідки стихійного лиха повністю ліквідовані до 1 серпня 2001 року за винятком мереж проводового мовлення в окремих районах, а саме в Любашівському, Кодимському та Ширяєвському районах області в яких проводиться експеримент по впровадженню ефірного мовлення.

Продовжувалися роботи по впровадженню нової техніки та нових технологій.

30 липня 2001 р. закінчено будівництво та введено в експлуатацію волоконно-оптичну лінію зв’язку «Дністер» протяжністю 260 км на ділянці Біляївка — кордон Вінницької області, що дозволить значно збільшити кількість міжміських телефонних каналів між містами Одесою та Києвом.

У липні 2001 р. у м. Одесі побудовано міжнародній центр комутації МЦК-4 потужністю 2430 каналів. Для надання нових видів послуг у першому півріччі 2001 р. введено 2 вузли комутованого доступу до мережі Internet в містах Одесі та Ізмаїлі.

Важливим проривом у напрямку цифровізації Одеського регіону є введення в дію волоконно-цифрових ліній зв’язку та АТС типу «Квант-Е».

Діюча аналогова мережа електро-зв’язку міста Одеси має шестизначну нумерацію, що забезпечує телефонними послугами 790 тисяч абонентів. Ця мережа має 8 транзитних станцій (вузлів вхідних з’єднань), які зв’язані одна з однією пучками ліній мідного кабелю, що в цілому дозволяє організувати зв’язок між абонентами 39 телефонних станцій міста. Окрім цього, можливим стає міжміський та міжнародний зв’язок через АТТМ «кварц» та оператора ЗАТ «Утел».
Потреби часу ставлять перед зв’язківцями завдання розвитку мереж електрозв’язку на основі новітніх технологій. Так, Одеською філією ПАТ «Укртелеком» побудовано оптико-волоконні кільця та здійснено перехід до семизначної нумерації мережі  м. Одеси.

Цифрова мережа  м. Одеси починалась з монтажу обладнання SMA-4 фірми Simens на АТС-22, АТС-44, АМТМ, Атс-32 та з’єднання їх оптико-волоконними кільцями. Кільцева структура дозволяє суттєво підвищити надійність передачі. Технологія високошвидкісної ієрархії (IDSN) на базі оптико-волоконних ліній дозволяє переміщати інформацію по одному оптичному волокну зі швидкістю 622 Мбіт/с, що еквівалентно одночасній передачі телефонних сигналів від 7560 абонентів.

Встановлені три управляючі комплекси, які дозволяють надавати абонентам послуги зв’язку, організувати транзитні з’єднання, взаємодіяти з аналоговою мережею міста. Крім мережі державного оператора «Укртелеком», мережу міста доповнюють мережі операторів ПКФ «ЦСС», СП «Фарлеп» та інші.

Розвиток мереж електрозв’язку Одеського регіону здійснюється у відповідності з Основними положеннями концепції побудови внутрішньозонових і місцевих телефонних мереж зв’язку України. Цифровізація мереж здійснюється шляхом будівництва нових накладених частин мережі, які будуть взаємодіяти з існуючими аналоговими мережами. Транспортна система внутрішньозонового цифрового зв’язку – волоконно-оптична лінія зв’язку (ВОЛЗ) Вінниця-БС ІТУР; «Дністер». ВОЛЗ «Дністер» з’єднає районні центри Одеського регіону, в яких буде встановлено цифрові АТС. На даний час такі АТС змонтовані в містах Ізмаїли, Южному, Кодимі. Планується будівництво та введення в дію цифрових АТС у м. Любашівці, Ширяєвому, Овідіополі, Татарбунарах, Іванівці, Котовському, Балті, Болграді.

 

Сьогодні ПАТ «Укртелеком» – це підприємство, організаційна структура якого сформована за вертикальним принципом управління фінансами, технологічними процесами, персоналом. До складу товариства входить 32 філії, одну з яких – філію «Utel» – було створено у 2005 році за рішенням Загальних зборів акціонерів.
З метою задоволення зростаючих потреб клієнтів Укртелеком створена та розвивається найпотужніша в Україні національна магістральна мережа передавання даних, яка надає якісні інформаційно-телекомунікаційні послуги, включаючи Інтернет, в усіх регіонах України.


Усі послуги надаються на базі власної інфраструктури магістральної оптичної мережі на базі DWDM, пропускна спроможність якої наближається до 4 Гбіт/с, і розвинутої мережі доступу.
Товариство володіє потужною та розгалуженою транспортною мережею з високим ступенем надійності та резервування, яка є основою телекомунікаційної інфраструктури України.


Використовуючи передові технології, компанія надає по всій території України практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, такі як:
- міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок;
- мобільний зв'язок за технологією UMTS/WCDMA (ТМ «Utel»);
- послуги передавання даних та побудови віртуальних приватних мереж;
- Інтернет-послуги, у т. ч.: комутований та широкосмуговий доступ до мережі Інтернет (ТМ «ОГО!») для абонентів мережі фіксованого телефонного зв'язку;
- постійне IP-з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостінг;
- надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку;
- ISDN (PRI,BRI);
- відеоконференц-зв'язок;
- проводове мовлення;
- телеграфний зв'язок.
Для приватних осіб та ведення бізнесу для корпоративних клієнтів Укртелеком представляє нові можливості – послуги нового мобільного зв’язку (ТМ «Utel»). Єдиний в Україні мобільний оператор, який працює за технологію UMTS/WCDMA, забезпечує клієнтам «Utel» якість інноваційних послуг голосу, відеодзвінків, відеопошти, високошвидкісну передачу даних до 3,6 Мбіт/с. Крім принципово нових послуг мобільного зв’язку, ще однією перевагою є тарифні пропозиції – відсутність плати за з’єднання, відсутність абонентної плати, що означає – уся сума місячного платежу йде на оплату спожитих абонентом послуг. Сьогодні клієнти «Utel» користуються найвигіднішими на ринку пропозиціями щодо справді швидкісного мобільного Інтернету за всіма параметрами за ціною від 2 копійок за Мбайт.


Укртелеком докладає значних зусиль для забезпечення потреб абонентів у послугах доступу до мережі Інтернет по всій території України. До послуг громадян найпопулярніша в Україні торгова марка «ОГО!» – широкосмуговий доступ до мережі Інтернет за технологією АDSL. ADSL – це технологія, що дозволяє організувати постійно діючий високошвидкісний доступ до Інтернет по існуючій телефонній лінії. Споживачі послуги зосереджені головним чином у великих обласних центрах та у Києві. А у райцентрах, селищах міського типу та селах «ОГО!» – чи не єдина можливість для масового користувача підключитися до високошвидкісного Інтернету.  З 2008 року «Укртелеком» пропонує принципово новий спосіб підключення до популярної послуги широкосмугового доступу до Інтернету – стартовий пакет «ОГО!START», який  надає можливість самостійно підключитися до швидкісного ADSL-Інтернету. Пакет «ОГО!START» можна придбати у багатьох магазинах електроніки, а також у відділеннях «Телекомсервіс» Укртелекому в усіх обласних та районних центрах України.
Укртелеком представляє нові можливості  у безпроводовому Інтернет – доступ за технологією Wi-Fi, який дозволяє власникам ноутбуків чи кишенькових комп’ютерів користуватись якісним високошвидкісним Інтернетом у будь-якому місці – вдома, на роботі, у кафе, готелях, ресторанах, торговельно-розважальних закладах.
Діяльність колективу Одеської філії ПАТ «Укртелеком», одного з найбільших в області трудових колективів, зорієнтована на розширення асортименту і обсягів послуг та якісне і своєчасне задоволення потреб населення в послугах електрозв’язку.
Сервісна мережа обслуговування користувачів підприємства нараховує 77 відділень“Телекомсервіс”. У Телекомсервісах клієнтам надаються наступні види послуг: місцеві, міжміські та міжнародні переговори, прийом та відправлення телеграм, послуги факсу, прийом оплати за послуги електрозв’язку, а також продаж телефонних та Інтернет-карток. У багатьох відділеннях працюють пункти колективного доступу до мережі Інтернет, де всі бажаючі можуть  скористатися доступом до глобальної мережі.
«Ми робимо далеко близьким» – девіз співробітників Укртелекому, які своєю безперервною і завзятою працею об’єднують людей по всій Україні і по всьому світі.

   Компанія є найбільшим в Україні оператором фіксованого телефонного зв'язку, обслуговуючи понад 10 млн. телефонних ліній, лідером серед провайдерів Інтернет в Україні, надаючи послуги комутованого доступу до мережі сотням тисячам клієнтів, а також єдиною в Україні компанією, що надає послуги мобільного зв'язку 3G UMTS. 

 


Одеська філія ПАТ «Укртелеком»
Довідка за телефоном: 0-800-506-800
Поштова адреса: Україна, Одеса, 65023, Коблевська 39


Зворотний зв'язок